Якби хтось зміг заглянути в ваше серце, щоб дізнатися, в чому ваша пристрасть, що б він там виявив? Та ще важливіше ― чи вдалося б йому побачити всередині вас хоч якийсь вогонь?
Чи горить бажання виконати ваше призначення? Чи відчуваєте захоплення всередині себе, коли займаєтеся важливою справою? Чи продовжуєте ви відчувати гарячі почуття до вашої дружини чи чоловіка? Чи запалені ви у стосунках із Богом?
Якщо ні ― чому ні?
Ось кілька моментів, які варто проаналізувати:
Чи втратили ви свою пристрасть через те, що знехтували необхідністю підживлювати себе?
Навіть величезне багаття без нових дров із часом перетворюється в тліючий попіл. Єдиний спосіб підтримувати вогонь ― це підживлювати його. Що живить вашу душу? Що живить ваш ентузіазм? Великі лідери стали великими, знайшовши свою пристрасть і увійшовши в неї, і роблячи це знову і знову. Що показують ваші емоційні, фізичні і духовні датчики? Можливо, прийшов час дозаправитися?
Можливо, ви занадто зосередилися на собі?
Егоїстичний нарцисизм схожий на завалення льодом ваших пристрастей. Сумно, але якщо ви забудете, що головне не у вас і не в тому, чого ви хочете або що вважаєте за необхідне для себе, ви почнете дрейфувати в теплі води егоїзму. Коли ви ставите за мету у стосунках те, що ви можете з них отримати, то все швидко остигає. Коли ви ставите на перше місце себе, результатом буде порожнеча, а не істинний сенс або самореалізація. Пристрасть зберігається, коли для вас важливі інші люди.
Чи стали ви і те, що ви робите, занадто складним?
Така природа речей ― перетворюватися з простих в складні. Те, що колись починалося з ясної і прямолінійної місії, часто закінчується чимось надто зарегульованим, складним і заплутаним. Виникає проблема, і ми виробляємо план дій. Ми стикаємося з перешкодою, тому ми розробляємо додаткові процедури і системи собі в допомогу, які (як ми сподіваємося) допоможуть нам уникнути цієї ж перешкоди в майбутньому. Але іноді менше ― значить краще. Є причина, чому нові взаємини, нові компанії і нові церкви часто переживають швидке зростання. Вони прості, гнучкі і рухливі, так що їх учасникам легше зосереджуватися і бути ефективними. Можливо, настав час спрощувати, повертатися до вашої «першої любові і тому, що ви робили на початку»?
Що старшою я стаю, то більше усвідомлюю як легко жити з ввімкненим круїз-контролем. Занурення в звичну рутину приносять безпеку і зручність. У передбачуваності я знаходжу комфорт. Сумно, проте, там, де легко і безпечно, пристрасті мало.
Але що, якщо б ми з вами проживали кожен день наших життів ― до нашого останнього подиху ― з палаючою пристрастю до чогось, що більше за нас самих? Що, якби нас поглинала свята одержимість бажанням змінити на краще те місце, де ми живемо і працюємо? Що, якби ми були готовими віддати, якщо знадобиться, свої життя заради вічної мети?
